Святки

Настав час для святкування

Після великих свят Нового року та Різдва, розпочались не менш захоплюючі дні – святки. Різдвяні святки - 12 днів від Різдва до Водохрещення, коли і православні, і греко-католики славлять народження Ісуса Христа. В давнину Різдвяні святки в Україні відзначались з 6 по 19 січня. Це було головне зимове багатоденне свято. Протягом цього періоду українці вітали один одного з Різдвом, бажали гарного врожаю, щастя та добробуту в домах. Аби всі побажання здійснювались існували певні традиції та ритуали, які передавалися з покоління в покоління. Можна з упевненістю говорити, що і в   наш час ці дні найвеселіший час не тільки для віруючих, алей для шанувальників українських народних ритуалів, і звичайно ж, для дітей.

На святки прийнято ворожити, передбачувати долю на майбутній рік за допомогою різноманітних прикмет, проводити магічні ритуали та дотримуватись низки містичних заборон – так, в деяких регіонах України в ці дня не прибирають в хаті, в інших – не дозволяють незаміжнім пекти хліб.

Незаміжні дівчата в цей час традиційно намагались передбачити як буде їх майбутній чоловік, з якої родини та чи не чекає їх дальня дорога. Зібравшись компаніями, вони бігали підслухувати під вікна домівок та питали в прохожих, як звати судженого. Ворожба вважалась нечистою справою, тому на наступне велике свято ті, хто цим займались обов’язково купались в ополонках.

Новий рік за старим стилем, Свято Маланки чи Щедрий вечір?

Традиційно за тиждень після коляди в нашій країні відзначають також Новий рік за юліанським календарем («старим стилем»), який припадає на північ між 13 і 14 січня за григоріанським календарем («новим стилем»). Вечір напередодні Старого Нового року називається Щедрий Вечір, за християнським календарем — це день преподобної Меланії. В народній традиції обидва свята об'єднались, і тепер маємо Щедрий Вечір або свято Меланки.

У надвечір'я 13 січня в церквах відбуваються урочисті Богослужіння на закінчення Старого року, щоб наприкінці року подякувати Богові за вже отримані ласки і попросити нових на прийдешній рік.

«Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на весь вечір».

Як і на Свят-вечір, цього дня готують святкову вечерю, яку в народі величають Щедрою. Страви цього вечора не є пісними, а у главі стола, як і на Різдво, традиційно ставлять кутю та узвар. Проте на цей раз кутя повинна бути щедрою та багатою, її можна варити з додаванням молочних продуктів, а також класти мак, ізюм та інші сухофрукти.

Готували кутю особливо: найстарша жінка у родині повинна була вночі у другій годині принести крупу, а найстарший чоловік воду з річки чи колодязя. Крупу та воду залишали на столі, поки не бути розтоплена піч, при цьому доторкатися до них суворо заборонялось, щоб кутя вийшла на славу. Всі етапи приготування цього блюда супроводжувались спеціальними приговорами, для захисту куті від нечистої сили.

На куті також ворожили:

·         вилізла з горщика чи горщик тріснув – бути біді;

·         вийшла кутя рум’яною та розвареною – буде щастя та добробут в родині

·         дрібна та бліда кутя попереджала про хвороби.

Пропонуємо до Вашої уваги адаптований до сучасних можливостей рекомендації з приготування куті та узвару.

Перше, що варто враховувати тим, хто береться готувати смачну кутю: всього іншого, крім зерна, має бути приблизно стільки ж за обсягом. Традиційно зерно має бути пшеницею, але в наш час кутю готують також з інших круп. Якщо попередньо залити зерно окропом (на 2-3 години), то потім необхідно буде менше часу на приготування.

Поки зерно готується, мак розтирається з невеликою кількістю цукру (в макогоні або ж за допомогою м'ясорубки), потім туди додаються горішки (подрібнені грецькі або арахіс), родзинки, трохи меду (хто наскільки солодко любить), можна і цукати з варення, або подрібнені чорнослив чи курагу. Вариться узвар (із сушених яблук, груш, слив), куди в кінці приготування додаються пару ложок меду (радимо пробувати на солодкість за смаком).

У готове зерно домішують мак з горішками та родзинками, й поступово доливається трохи узвару – так, щоб кутя була пишною, соковитою, легко бралася, але не плавала. Узвар краще варити заздалегідь (щоб настоявся) і брати фруктів більше, щоб і його було більше й він був смачніший. Узвар пили у завершення трапези, а сухофрукти, як символ родючості, роздавали дітям та молоді, щоб ті росли та були здорові.

Окрім куті та узвару, у Щедрий вечір на столі обов’язково були блюда зі свинини, у зв’язку з тим, що  наступний день співпадає з християнським святом Василя Великого, який вважався покровителем свиней – тварин, які традиційно вважались символом родючості та добробуту. Наші пращури були впевнені, що свиня риє завжди вперед та «пририє» в оселю добробут та щастя. Саме тому прийнято готувати ковбаси, запікати порося, а також варити холодець зі свинячих ніг, щоб у людей не боліли ноги. На святковому столі також були присутні блюда з яєць та сиру, а ось рибу та птицю не ставили. Це було поганою прикметою, щоб добробут не «уплив» та не «улетів» з дому.

В деяких регіонах України досі існує традиція, коли батько ховається за пирогами, а матір запитує дітей, бачать вони батька чи ні. Вони відповідають, що не бачать. Тоді батько їм відповідає: «Дай Бог, щоб і на наступний рік ви мене не бачили за горою пирогів». Цей обряд означає пророкування багатства, щедрого врожаю, достатку в родині.

Подавали до столу також і вареники з «сюрпризами»: усередину кожного додавали різні незвичайні «наповнювачі». Якщо попадалось борошно («мука»- рос.) – пророкувало муки, квасоля – поповнення у родині, ґудзик – обновки, цукор – солодке життя, сіль – труднощі, перець – несподіванки, мотузочок – дорогу, а копієчка – отримання грошей. Це добра та весела традиція, проте для уникнення непорозумінь та образ, радимо Вам не класти борошно, а також попередити родину та гостей, що їх можуть чекати несподіванки.

Готувати краще з дітьми – з ними краще робити якомога більше домашніх справ, не тільки у свята, але і в будні. Найцінніше ж в куті – можливість творити її з родиною разом, та радіти святу як нагоді щиро подякувати одне одному за взаємодопомогу та підтримку, тож обов’язково щедро додайте у всі ваші страви і справи найголовніший складник – любов!

За традицією, щедрувати починають ввечері 13 січня - і до півночі. Посівають вранці 14 січня, до полудня. Щедрують - дівчатка, посівають - хлопці, але не навпаки.

Характерною прикметою новорічного свята в Україні було щедрування – давній український звичай обходів домівок із побажанням щастя, здоров’я членам сім’ї та розквіту господарства. Щедрування супроводжується щедрівками та має радісне, оптимістичне звучання. Зазвичай щедрувати ходили дівчатка, співаючи:

Щедрик, щедрик, щедрівочка,

Прилетіла Ластівочка,

Стала собі щебетати,

господаря виклікаті:

- Вийди, вийди, господарю,

Подивись на кошару,

Там овечки покотились,

А ягничкі народились.

У тобі товар весь хороший,

Будеш мати мірку грошей.

Хоч не гроші, то полова,

В тебе жінка чорноброва.

Щедрик, щедрик, щедрівочка,

Прилетіла Ластівочка.

Роди, Боже, жито й пшеницю й всяку пашницю.

На щастя, на здоров'я, на нове літо!

В перший день Нового року за старим стилем прийнято посівати. Є прикмета, що першим в дім цього дня повинен зайти чоловік, щоб все було добре і в родині, і в господаря у найближчий рік. Якщо прийде жінка, то це погана прикмета. Посівати починають ще з самого ранку до сходу сонця, переважно хлопчики або чоловіки, обсіваючи зерном (житом чи пшеницею) оселі родичів, сусідів, знайомих та приговорюючи:

Сію-вію-посіваю

З Новим Роком Вас вітаю!

Сію щедро із долоні

По долівці по ослоні

Засіваю Вашу Xату

Будьте радісні й багаті

Сію густо перехресно

На добробут Людям Чесним

Промовляю з кожним кроком

З Новим Щастям з Новим Роком!

Пам’ятайте!

Існує повір'я, що новорічна ніч для віруючих людей «розкриває небо, і вони можуть просити у святих все, що їм забагнеться: перетворення води на вино, каменя — на хліб, глини — на мед».

Веселих свят Вам та щедрої куті!